У багатьох із нас Великдень пам’ятається дуже схоже.
Ранок, коли ще трохи холодно, кошик уже зібраний, а зверху лежить рушник — той самий, який щороку дістають із шафи.

Його обережно розгортають, накривають паску і писанки, поправляють край. І здається, що в цій простій речі є щось більше, ніж шматок ошатної тканини — тепло дому, пам’ять про дитинство і про тих, хто колись робив це так само.

Цього року ми вперше створили великодні рушники.
І нам хотілося, щоб у них було все, що для нас означають родинні свята: тихі ранки перед церквою, запах паски, спільний стіл і традиції, які передаються непомітно — просто тому, що вони завжди були поруч.

Для цієї колекції ми звернулися до наших улюблених старих українських орнаментів із килимів і тканих речей. Деякі з них народилися в українських селах, інші — вже далеко від дому, у громадах діаспори. Але всі вони зберігають одну і ту саму нитку пам’яті.

Ми перенесли ці мотиви на рушники, щоб традиція могла жити далі — у великодніх кошиках, у родинних історіях і в тих маленьких ритуалах, які ми повторюємо з року в рік.