Прототипом патча стали традиційні карпатські ліжники кінця ХІХ ст, які і досі тчуть на
Прикарпатті. Кольори нагадують карпатські ягоди – ожини, афин, малини та шовковиці.
Ліжник – це товстий вовняний килим з обʼємною поверхнею та довгимпухнастим
двостороннім ворсом. В Україні їх ткали у високогірній карпатській місцевості, де було
достатньо пасовиськ для овець. Займалися цим промислом переважно гуцули. Для них ліжник виконує не тільки декоративно-побутову, а і сакральну місію. Це також оберіг.
Технологія створення ліжника є вкрай важкою. Все починається з вирощування вівці, стрижки її вовни, чистки вовни від природного жиру і бруду, сушки та прядіння нитки. Готові вироби потрібно зменшити в обʼємі. Для цього зіткані ліжники зносять до валила на річці, через який проходить частина річкового потоку. Потік води бʼє по виробу, штовхає його, так ліжник зменшується до звичного розміру. Цю
процедуру неможливо зробити в сучасних
машинах, хоча такі спроби і були.
Розмір: 10 х 13 см,
Кріплення: велкро
